Уже к семнадцати годам
Он наркоманом стал и вором.
Работать парень не хотел,
Смотрела мать с немым укором
В эти потухшие глаза,
И часто горькая слеза
Тихонько по щеке катилась -
Жизнь сына явно не сложилась,
И сколько не просила мать
Сын и не думал ей внимать.
И вот из дома он ушел,
Но далеко он не уехал.
За домом, где жила она,
Построил домик для утех он.
Дешевый, из чего пришлось,
На больше денег не нашлось.
Лачуга эта маленькой была,
Но, стала местом встреч для наркоманов.
И слава про неё дурная шла -
Там собирались все, кто был обманут
Врагом души людской, кто был во тьме,
И света не искал в своей судьбе.
Два года так прошло, но в девятнадцать
Пришел к спасительной он вере во Христа.
При встрече с Господом не стал он колебаться,
Его затронули любовь и доброта Того,
Кто, как потом узнал он,
За грех его пошел на страшный крест,
И понял он, что тоже был обманут
И принял с радостью спасительную весть.
Узнал он о прощении грехов,
О вечной жизни, что Господь дарует.
О том, что он теперь Божье дитя
И участь в ад попасть его минует.
Потом освобожденье началось,
Оно и долгим, и тяжелым было.
Много усилий приложить ему пришлось -
Желанье быть свободным победило.
Господь ему все время помогал,
Поддержка шла от верующих друзей -
И вот победа в его жизнь пришла
И сила Божья укрепляла всё полней.
А через десять лет лачугу эту
В домашнюю он церковь превратил.
Что раньше было тьмой, зловещим местом,
Бог истиной Своею осветил.
Теперь на месте том звучат молитвы
И многие приходят в этот дом,
Чтоб, как и он когда-то, встретиться с Иисусом
И быть прощенным, и свободным в Нем.
*******
Господь Иисус по-прежнему спасает
И вместо пепла украшение дает,
Елеем радости он слезы заменяет...
Ты только позови - и Он придет.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.